Медичне страхування – на низькому старті

В це важко повірити, але, здається, віз таки зрушив з місця.
Про «термінове» запровадження державного медичного страхування в Україні не говорили хіба що ліниві. Кожен новопризначений міністр охорони здоров’я (а їх за роки незалежності змінилося чимало) вважав своїм обов’язком ввести медичне страхування.

Та чи то потуги були слабенькі, чи бажання не надто сильне, чи опір надто великий, але далі слів справа не зрушувала. Проте це, здається, таки вдасться зробити тендітній американці українського походження – Уляні Супрун – нинішньому в.о. міністра охорони здоров’я. 

МОЗ України нарешті передав довгоочікуваний план запровадження загальнообов’язкового медичного страхування на затвердження Кабінету міністрів. За словами заступника міністра охорони здоров’я Павла Ковтонюка, система медстрахування запрацює з 2017 року. До того часу мають бути створені умови для вільного доступу приватних постачальників на ринок гарантованих державою медичних послуг, а також для закупівлі органами місцевої влади послуг у приватних постачальників.

І хоча запровадження медичного страхування – питання вирішене, для багатьох пацієнтів, та й лікарів, воно, як оскома у роті. Перші бояться всього нового, а другі – не хочуть втрачати налагоджену десятиліттями систему «щедрої вдячності», завдяки якій покращують свій матеріальний стан. То ж давайте з’ясуємо, чи настільки «страшний вовк, як його малюють»?

Наразі маємо таку картину:
– Конституція України гарантує повну і безоплатну (!) медичну допомогу усіх громадянам країни у державних і комунальних закладах охорони здоров’я. Для цього з Держказни виділяється, в середньому, 10-12% коштів. На що вони витрачаються? На поточні витрати медзакладів і зарплату медичному персоналу. А що залишається пацієнту? Нуль! Він змушений за власні кошти купувати ліки і «віддячувати» медику. Отож, фактично, пацієнт не відчуває на собі тих виділених державою відсотків. Більше того, він платить за своє лікування двічі: перший раз, коли сплачує податки, якими наповнюється бюджет країни; другий – купуючи ліки і гарне ставлення медиків. 

Переваги загальнообов’язкового медичного страхування:
– Замість химерного з’явиться реальний пакет гарантованих державою медичних послуг, оплата яких здійснюватиметься за бюджетні кошти.
– Замість утримування державних і комунальних медзакладів – придбання медичних послуг. І тільки пацієнт буде вирішувати, у кого саме ці послуги замовляти. Так нарешті в Україні запрацює загальновизнаний світовою спільнотою принцип «Кошти йдуть за пацієнтом». 
– Замість безрезультатної судової тяганини (в разі лікарської помилки) – повноцінна грошова компенсація постраждалому або його родичам.

Що від нас, як пацієнтів, вимагається здійснити першочергово? За словами представника групи «Реформа системи охорони здоров’я» Олександра Ябчанки, який курує реанімаційний пакет реформ, зміни розпочнуться з первинної медико-санітарної допомоги. Щоб первинна ланка запрацювала належним чином, громадяни мають укласти контракти з лікарями цього підрозділу – сімейними лікарями, терапевтами або педіатрами.

Вибір лікаря залишається за пацієнтом. Як наслідок, кращі фахівці матимуть більше контрактів, а отже і кращу зарплату. З’явиться здорова конкуренція, яка відсіє нікудишніх медиків. Не лікування, а профілактика і рання діагностика стануть основним завданням лікарів первинної ланки. 

А ви уже визначилися з лікарем, якому хочете довірити власне здоров’я і здоров’я своїх рідних? Зараз саме час це зробити.