Юрій Гудименко про виклики та перспективи реформ Міністерства оборони

Юрій Гудименко про необхідні реформи в МОУ

Останнім часом зростає кількість нарікань на нездатність Міністерства оборони ефективно виконувати свої обов'язки. Все більше людей шукають “крайнього”, на кого можна покласти відповідальність за невдачі. Хто ж все-таки винен? Юрій Гудименко, голова Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони, представив своє інсайдерське бачення ситуації, яке стало основою цього аналізу.

У чому полягає проблема і де шукати корені?

Провівши чимало часу в міністерстві та проаналізувавши велику кількість документів, Юрій Гудименко зробив висновки та сформулював перелік із семи ключових причин:

• Роздутий штат. Чисельність працівників Міністерства значно перевищує оптимальні показники.
• “Задвоєне” виконання завдань. Частина роботи дублюється між кількома департаментами, що створює плутанину та знижує ефективність.
• Відсутність відповідальності. За словами Юрія Гудименка, міністерством керують три тенденції: небажання брати на себе відповідальність, прагнення перекласти її на інших та відсутність реальної підзвітності.
• Шлях без чіткої мети. Діяльність ведеться у різних напрямках, проте стратегічне бачення кінцевої мети часто відсутнє.
• Надмірна багатофункціональність. Міністерство одночасно виконує занадто багато завдань, що унеможливлює якісне виконання основних функцій.
• Відсутність звітності. Немає системного контролю за виконанням завдань. Наприклад, замість скорочення штату його чисельність іноді навіть зростає.
• Мутація корупційних схем. Старі схеми пристосовуються до нових умов, зокрема через створення закупівельних агенцій, які можуть підпадати під зовнішній вплив.

Таким чином, Міністерство оборони України рухається повільно, без чіткого напрямку та часто в умовах невизначеності.

Відсутність мотивації та розуміння своїх функцій

Мотивація співробітників є окремою проблемою. Найпоширеніші причини перебування у міністерстві:

• Пересидіти війну у тилу, а не на “нулі”;
• Отримати чергове звання;
• Дожити до пенсії та піти на відпочинок;
• Дійсно змінити щось у системі (але таких найменше).

Юрій Гудименко вважає, що нові співробітники з амбітними планами часто підпадають під вплив колег, які керуються іншими мотиваціями, і поступово втрачають ініціативність.

Стара “гвардія” - гальмо прогресу

На початку війни до Міністерства прийшли бізнесмени, ІТ-фахівці, логісти та інші спеціалісти, від яких очікували нових ідей. Їхні пропозиції презентували на міжнародних форумах, але через консервативне середовище та відсутність належної підтримки більшість ініціатив не отримала розвитку.

Відповідальність - найбільше зло

Ще одним фактором є небажання брати на себе відповідальність. Це особливо проявляється у сфері закупівель. Наприклад, придбання дешевших боєприпасів може обернутися закидами у низькій якості, а придбання дорожчих — у звинуваченнях у перевитратах. Таким чином, чиновники опиняються у замкненому колі, де будь-яке рішення може бути розкритиковане. Юрій Гудименко наголошує, що у таких умовах довести чиюсь провину складно, адже товар для ЗСУ все одно придбано, але питання якості часто залишається без належної уваги.

Який висновок?

Стан Міністерства оборони — це результат не роботи однієї особи, а складної системи, яка роками формувалася та потребує змін. Так, міністерству дійсно потрібні повноцінний аудит, комплексна реформа, оптимізація штату та прихід нових кадрів із сучасним баченням. Юрій Гудименко підкреслює, що лише системні зміни здатні забезпечити ефективність та вивести Міністерство оборони на якісно новий рівень.