Найпопулярніша ковбаса з Хмельниччини увійшла до енциклопедії

Енциклопедія "Українська гастроспадщина": традиції гостинності та культура приготування страв” була започаткована в рамках проєкту "Гастроспадщина України".

Зіньківська ковбаса – це тренд, завдяки якому Хмельниччину знають і пам’ятають не лише в Україні, а й на теренах колишнього Радянського Союзу. Повідомляє пресслужба Українського центру культурних досліджень.

За радянських часів аромат зіньківської ковбаси лоскотав ніздрі не одному високому партійному функціонеру, як у столиці України, так і в Москві. І не секрет, що не одному тодішньому партійному чиновнику саме зіньківська ковбаса пришвидшила кар’єрне сходження. У теперішні часи, в Києві, звісно, ходять "інші гроші", але чарівний ефект зіньківської, як доповнення, ніхто не скасовував.

Як повідомляє сайт Українського центру культурних досліджень, до вищезгаданої енциклопедії вже занесено декілька страв із різних регіонів України. І чорна зіньківська ковбаса – одна з них. Крім того, у 2019 році її внесли до Хмельницького обласного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини.

До речі, справжню зіньківську ковбасу можна купити лише в самому Зінькові, де її досі виготовляють за автентичним рецептом.

Технологія приготування страви: Потрібно ретельно видалити всі плівки й прожилки, а нарізати м’ясо краще середніми шматками. На 14 кг м’яса додати дві склянки (по 80 г) солі, перцю – 2 пачки по 20 г (краще щойно змеленого), часнику – щонайменше 750 г. Води долити на "око", але щонайменше – 0,5 л. Слідкувати, щоб фарш не був рідким, і не зовсім густим. Вимішувати потрібно довго й ретельно, м’ясо має триматися купки, як фарш. Набивати добре очищені, тонкі свинячі кишки-ковбасянки слід туго й у жодному разі не колоти голкою. Якщо в ковбасянці буде хоча б малесенька дірочка, весь сік через неї витече. Набивати начинку в кишки туго, щоб ковбаса не тріснула у процесі приготування.

Перев’язувати ковбаси ниткою і коптити так само, як і м’ясо (4-5 годин) у комині або у спеціальних діжках. В процесі декілька разів змащувати кров’ю. Але кров не повинна бути густою, адже тоді шкірочка на ковбасі полущиться. Можна розвести її водою. Коли на вулиці сира погода, то ковбасу краще не вудити, адже тоді колір її буде нерівномірним. У процесі тричі змащувати кров’ю. Потім розпалювати у печі, витягувати жар, стелити солому і допікати ковбасу, намагаючись не пересушити.

Готову ковбасу виймати і розкладати на рівній поверхні. Накривати і повільно охолоджувати.

Фото: Український центр культурних досліджень

Читайте також: "ПДАТУ став першим університетом, який перекваліфіковує військовослужбовців за спеціальністю "Аграрний менеджмент".