Новий закон про житлово-комунальні послуги: як уникнути колапсу системи ЖКП

З 10 червня 2018 року вступає в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги», який вносить суттєві зміни у систему та принципи надання житлово-комунальних послуг.

Для реалізації норм цього закону необхідно розробити та прийняти 34 нормативно правових акти, зокрема: 19 постанов Уряду, 11 наказів Мінрегіону, 2 накази Міненерговугілля, 2 постанови НКРЕКП.  На виконання цих підзаконних актів органи місцевого самоврядування та надавачі послуг мають реалізувати організаційно-технічні заходи з метою запровадження вимог нового законодавства, що також займе певний період часу.

Оскільки станом на сьогодні такі акти не прийнято, з 10 червня 2018 року виникне  вкрай проблемна ситуація - підприємства не зможуть надавати житлово-комунальні послуги за нормами вже не чинного закону, а для надання послуг за новим законом немає необхідної нормативної бази.

Експерти Всеукраїнської Асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України» вважають, що єдиним шляхом вирішення цієї проблеми є відтермінування введення в дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на строк, достатній для розробки і прийняття необхідних актів.

Також потребує відтермінування введення в дію окремих положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».  Однією із основних вимог цього закону є стовідсоткове оснащення будівель, приєднаних до зовнішніх інженерних мереж, вузлами комерційного обліку у такі строки:

•теплової енергії - до 02.08.2018

•гарячої та питної води для нежитлових будівель - до 02.08.2018

•гарячої та питної води для житлових будівель - до 02.08.2019

Обов’язок забезпечити таке оснащення покладений на операторів зовнішніх інженерних мереж, якими переважно  є комунальні підприємства, а за недотримання термінів передбачені фінансові санкції.

За даними Мінрегіону на початок 2018 року фактичний рівень оснащення будівель приладами обліку є доволі низьким. Так, лічильниками теплової енергії  оснащено 79,9% будівель, холодної води -26,7%, гарячої води – 14,8%.

За попередніми підрахунками Мінрегіону, на забезпечення стовідсоткового встановлення  приладів комерційного обліку потрібно ще близько 4,6 млрд грн.

Ці витрати раніше передбачалися у складі тарифів на комунальні послуги,  а наразі -  їх виключено зі структури тарифів. Закон України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" передбачає, що заходи з забезпечення комерційного обліку в мають бути здійснені за рахунок внесків за встановлення обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку. Але, враховуючи відсутність підзаконної нормативно-правої бази до цього закону, таке джерело на сьогодні відсутнє. Отже, підприємства можуть забезпечувати встановлення лічильників виключно за власний рахунок або за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Через ряд негативних  чинників, станом на 01.01.2018 року збитки підприємств  тепло - та водопостачання за 2017 рік склали 5,3 млрд грн (3,3 млрд грн по підприємствах комунальної теплоенергетики, 2,0 млрд грн по підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства); дебіторська заборгованість - 19,4 млрд грн, кредиторська заборгованість – 36,7 млрд грн.

Зрозуміло, що за такого стану підприємства не мають можливості виконати покладені на них законом зобов’язання за рахунок власних коштів (місцеві бюджети передбачили надання фінансової підтримки підприємствам на здійснення відповідних заходів у розмірі 8% від потреби, але це не забезпечує вирішення проблеми в цілому) і підпадають під покарання.  

АМУ вважає, що для вирішення цієї проблеми потрібно законодавчо відтермінувати строки оснащення будівель приладами комерційного обліку.

Стосовно відтермінування представником голови АМУ у парламенті уже зареєстровано законопроекти, які повинні призупинити введення в дію нового "комунального" закону до того, як буде підготована уся необхідна нормативна та матеріально-технічна база.    

Нагадаємо, що за нормами нового закону "Про житлово-комунальні послуги" передбачено такі новації: 

1. Реструктуризація платіжки. Якщо раніше у рахунках була одна сума за, наприклад, теплопостачання, то тепер, у ньому будуть вказані три частини плата за саму послугу, за обслуговування внутрішньобудинкових мереж, а також абонентська плата за підключення.

2. Обов’язкові лічильники для обліку теплової енергії та води усіх будівель, що приєднані до зовнішніх мереж (крім мереж систем автономного водопостачання). 

3. Окрема плата за тверде сміття. Йдеться про папір, всіляку тару, предмети з дерева, металу, шкіри, скла, пластмаси та інших матеріалів.

4. Кінець ЖЕКів. Користуватися комунальними благами українці повинні на основі договорів з постачальниками комунальних послуг. ЖЕКи як такі з цієї моделі усуваються. Будинки, що не створили ОСББ й досі обслуговуються ЖЕКами потраплять на конкурс, де їм призначать управителя багатоквартирного будинку.

Ціна послуги з управління будинком не регулюється на державному рівні, а вартість послуг визначається за домовленістю сторін. А от тарифи на комунальні послуги встановлюватимуть місцеві органи влади або уповноважені державні органи.

5. Можна вибрати постачальника комунальних послуг. Закон передбачає порядок укладення споживачами договорів на отримання всього комплексу житлово-комунальних послуг: на послуги управління, водопостачання, поводження з відходами, газ, електрика.

Цю норму впровадили, щоб прибрати з ринку монополію. Та поки незрозуміло, як саме цю ідею реалізовуватимуть. Часто постачальники послуг в Україні (на кшталт обленерго) - все одно монополісти, тож альтернатива поки буде радше на папері.

6. Потрібно укласти договір. Чинні договори про надання комунальних послуг діють тільки протягом року з дня вступу в силу нового закону. Тобто комунальникам і споживачам варто підготуватися до важкої кампанії з підписання нових договорів. Без укладання договору послуга не вважатиметься комунальною, тож дія закону на неї не поширюватиметься.

7. Які бувають договори. Закон передбачає чотири моделі договірних відносин між споживачами та виконавцями комунальних послуг:

• індивідуальний договір квартири (облік наданих послуг на вході в будинок та на вході у квартиру);
• індивідуальний договір будинку (облік наданих послуг лише на вході в будинок);
• колективний договір (укладається управителем або іншою уповноваженою особою (у тому числі ОСББ) від імені та за дорученням співвласників);
• колективний споживач (може виступати юридична особа, що об’єднує індивідуальних споживачів (ОСББ, ЖБК).

8. Можна відмовитися від послуг. Споживач може відключитися від системи централізованого опалення та постачання гарячої води. У багатоквартирному будинку таке можливе тільки за згодою всіх мешканців (колективний споживач). Окрім того, про розірвання договору потрібно попередити виконавця послуг за два місяці.

9. Можна платити півціни за послугу. Закон передбачає, що за послугу можна платити півціни, якщо вона надана неякісно. Не отримав послуги - не плати взагалі. Але механізм доведення цього поки не розроблений. 

10. Сповіщати про поломки та ціни. Виконавець матиме не більше доби, щоб відреагувати на виклик споживача. Якщо в мережі відбулася поломка, постачальник послуг повинен повідомити споживача про це протягом 3 годин та вказати причини аварії та термін ремонту. У разі прийняття рішення про зміну цін/тарифів на комунальні послуги виконавець протягом 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів.

11. Пеня за борг. Закон передбачає стягнення пені, якщо споживач заборгував. Її розмір - 0,01% від суми боргу за кожен день затримки. Але боятися поки не варто. Якщо ви протягом року заборгуєте 100 грн, то пеня буде лише 3 грн 65 коп. Нараховуватимуть її з 1 січня 2019 року. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Також якщо споживач отримає зарплатню із затримкою, або ж держава невчасно перераховує кошти на субсидії, штрафні санкції не застосовуються, щоправда, можливо, факти затримки треба буде довести документально.

12. За період нашої відсутності вдома комуналку не платимо. Документ дозволяє не сплачувати вартість комунальних послуг (крім теплопостачання), якщо споживач не жив у помешканні понад 30 календарних днів. Щоправда, відсутність треба буде довести.