Вхід Господній в Єрусалим - це перехідне свято, тобто одне із головних християнських свят, в які згадуємо ключові події новозавітної історії.
Матеріал про подію цього дня, підготовлений редакцією сайту "Фома в Україні".
Дане свято завжди святкується в неділю, що передує Великодню. Слідує відразу за Лазаревою суботою, ці свята тісно пов'язані між собою. У народі це свято називають Вербною неділею. Віруючі йдуть в храми з гілочками і цілими букетами верби. Священик освячує вербу в суботу на всеношній і в неділю після Божественної літургії.
Вхід Господній в Єрусалим - один з двох свят в періоду Великого посту, коли до пісного столу дозволяється додавати рибу.
Події Вербної неділі
Вхід Господній в Єрусалим описують всі чотири євангелісти. Навесні 30-го року н. е., напередодні єврейської Пасхи, прокуратор Іудеї Понтій Пілат приїхав в місто, щоб, якщо буде потрібно, запобігти заколот серед місцевого населення - підданих Римської імперії. На Великдень в столицю стікалися натовпи народу, це було головне в році іудейське свято.
Ісус Христос, як і всі іудеї, теж вирушив до Єрусалима. Прямо після чудесної події - Він воскресив свого померлого друга Лазаря. Безліч людей бачили це чудо і впевнилися: Ісус - той самий Месія, якого так довго чекав Ізраїль. Він зійде на царський престол і звільнить країну від влади язичницького Риму.
Саме за народну любов юдейські первосвященики були злі на Христа. «Хто Він такий, щоб називати себе Месією?» - думали вони. А первосвященики вирішили вбити і Його, і Лазаря, «тому що заради нього багато з юдеїв приходили і вірували в Ісуса».
Незважаючи на гнів первосвящеників і немов на підтвердження народних сподівань на нового царя, Христос вирушає до столиці. Це відбувається за шість днів до Пасхи. Але, на подив усіх, Він в'їжджає в міські ворота не на коні, ні з мечем, як личить революціонеру-визволителю, а на ослику. Цей ослик, на якому сидить Ісус, - символ неотмірного Царства, яке Він проповідує людям.
І все одно його зустрічають, як царя. Люди радіють, вони щасливі. Дорогу під копитами ослика встеляють пальмовими гілками, тим самим надаючи Христу царські почесті. Кричать: «Осанна! Благословен, хто йде в ім'я Господнє, Цар Ізраїлів!» («Осанна» означає «Рятуй нас»).
Пройде кілька днів, і той же натовп, розчарований тим, що Христос не скинув Римське панування, буде вимагати: «Розіпни, розіпни Його!»...
Опинившись в Єрусалимі, Спаситель попрямував в Храм і вигнав звідти усіх продавців і покупців. Перекинув столи торговців зі словами: «Написано, - Дім Мій буде домом молитви, а ви робите з нього печеру розбійників». Народ слухав Христа із захопленням; до Нього підходили за зціленням сліпі і каліки.
Увечері Христос покинув Єрусалим і повернувся до Віфанії разом з учнями і народом, який пішов за Ним. Там, в домі Лазаря, Він переночував. На наступний день почався період, який ми називаємо Страсною седмицею.
Традиції Вербної неділі
Найяскравіша традиція Вербної неділі - приносити в храми і будинки розпустившісь гілочки верби і кущів, схожих на вербу. У слов'янських країнах верба стала символом свята в наслідування сучасниками Христа, які встеляли Його дорогу до Єрусалиму квітами, гілками пальми і лавра.
Гілочки верби освячуються напередодні - на Всенощній службі в Лазареву суботу. Священик здійснює чин освячення після читання Євангелія.
У народі існує чимало старовинних звичаїв, пов'язаних з Вербною неділею. Наприклад, люди зберігають освячену в храмі вербу протягом усього року - до наступного Великодня. Гілочки ставлять у вази, прикрашають ними домашній іконостас.