У 2017 році виповнюються 80-ті роковини початку Великого терору – масових політичних репресій 1937-1938 років.
Великий терор був спробою остаточно упокорити Україну, змінити соціальну і національну структуру її населення, утвердити тоталітаризм.
“Великий терор” було розгорнуто проти безвинних людей. Доказами провини слідство не цікавилось, задля чого процедура засудження й була спрощена. Під час репресій широко застосовувався антигуманний принцип колективної відповідальності, передусім у практиці примусових депортацій. Репресії поширювались на членів родин засуджених, зокрема дітей.
Знищення української еліти у 1937-1938 роках завдало непоправних втрат нашому народу. Великий терор спричинив кризу правової свідомості громадян, бо унаочнив зневагу до елементарних правових засад у тоталітарній державі й фактично повне безправ’я її населення.
Великий терор 1937-1938 років – лише один з епізодів злочинної діяльності комуністичного тоталітарного режиму, адже Україна протягом 1917-1991 років постійно перебувала під радянським репресивним тиском, найбільшими проявами якого стали: “червоний терор” проти учасників визвольних змагань та мирного населення в часи Української революції 1917-1921 років, депортації осіб за національною ознакою з території Криму (1944 рік), депортації населення Західної України (операція “Захід”, 1947 рік), переслідування дисидентів, цензура, відсутність політичного плюралізму, русифікація населення України і багато іншого.
Україна засудила злочин комуністичного тоталітарного режиму, ухваливши у 2015 році Закон України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки” і надалі вживатиме заходів з удосконалення законодавства про реабілітацію.