Вчителі англійської мови викладатимуть …медіаграмотність

Маючи завжди під рукою доступ до невичерпного джерела інформації – інтернету, головне не загубитися в цьому потоці і мати орієнтири, які не дадуть ошукати чи зманіпулювати думкою. Чи не кожен з нас хоч раз у житті потрапляв до пастки, коли поширював вигадану чи викривлену новину. А окремі ресурси навіть спеціально продукують фейкові новини (в Україні це наприклад, сайт УаРевью ) або взагалі проводять «польові» експерименти з поширення неперевіреної інформації тощо.

Інформаційні війни: як виграти або хоча б не «підірватися на міні»?

Якщо простежити за динамікою , здається, що висновки зовсім невтішні. Яскравий і скандальний заголовок будуть тиражувати масово, навіть в тому випадку, якщо розміщена під ним інформація м’яко кажучи, місцями чи в цілому неправдива або перекручена. Раз по раз навіть провідні ЗМІ тиражують недостовірні повідомлення: якісь потім тихенько знімають зі стрічки, за інші – публічно вибачаються. Здавалося би, ми звикли жити в такому світі, де хтось чогось не договорює або зміщує акценти, мовляв в чому проблема – всі так роблять. Але тільки лінивий за останні майже п’ять років не говорив про «інформаційні» війни. І кожен з нас – солдат цього фронту, а все, що ми поширюємо – боєприпаси, які або вцілюють , або не стріляють. Тому так важливо розрізняти, в чию сторону летить снаряд і де наше місце як оператора-навідника, що його випустив?

Насправді, на «інформаційні міни» потрапляють без вийнятку всі – як пересічні споживачі інформації, так і ті, хто з цією інформацією працює фахово. Але саме від рівня підготовки людини і уміння розрізнити «грішне з праведним» залежить, як вона чинитиме далі з неправдивим контентом. Для людей, які є експертам у світі інформації, « фейки » є чудовим полем для досліджень, в тому числі і реакцій суспільства на їх появу. А суспільство в свою чергу страждає від цієї «зараженої» інформації – згадайте, як часто доводилося чути в громадських місцях суперечки на загальнополітичні теми і чути в них тези «з телевізора». Власне, найнебезпечнішою є та інформація, яка « вистрілюється » по всій лінії фронту: через лідерів громадських думок, газети, телевізор, інтернет, заповнює собою всі шпарини соцмереж . Така вигадана реальність швидко витісняє справжнє і годі доводити – хто був правий, а хто винен. Бо термін, доки новина живе в інформпросторі, дуже короткий, а от якась голо на теза, «зашита» в текст, яка вкарбовується в свідомість споживача, може так чи інакше вплинути на його світогляд.

Здається, ми цілком беззахисні перед таким потоком медіа-контенту і з цим нічого не можна вдіяти. Однак насправді в Україні є чимало фахівців та інституцій, які займаються тим, що в той чи інший спосіб навчають людей формувати навички критичного мислення, в тому числі через медіаграмотність. Тобто один з методів протистояти махінаторам зі світу новин – розуміти, що тебе хочуть використати і як мінімум, не вестися на це, а максимум – розказати ближнім, чому якась гучна новина є оманливою і що її не варто поширювати.

Більше того, якщо інформація має яскраво виражений агресивний характер, її масове поширення може спричинити до паніки та соціальної напруги – згадаймо « вкиди » про проблеми з виробництвом солі, обсягами вирощеної гречки тощо. Кожна така новина спонукає людей, особливо старше покоління, шикуватися в черги у магазинах, скуповувати продукти першої необхідності. І як наслідок – ринок реагує на підвищення попиту зростанням ціни. І вчорашній фейк наступного дня стає реальністю.

Що ж робити? Чи є якісь способи убезпечитися від токсичної інформації і не стати її ретранслятором? Ось кілька простих порад:

• Знайдіть для себе кілька ресурсів, яким можна довіряти. Якщо маєте в оточенні журналістів чи дотичних до сфери людей, запитайте їхньої думки щодо обраних вами джерел отримання інформації.
• Якщо ви натрапляєте на резонансну інформацію поза цими джерелами, зверніть увагу, як вона подається у тих, кому ви довіряєте. Це не означає, що слід вважати брехунами авторів з іншого інформаційного ресурсу, однак якщо ви знайдете суттєві відмінності або протилежні акценти, нехай це буде зайвим аргументом для вас поставитися до описуваної події більш критично в цілому.
• Пошукайте інші джерела, а також офіційну позицію сторін, які описує новина. Знайдіть їхні сторінки в соцмережах , перегляньте офіційні сайти. Якщо новина насправді резонансна, вочевидь, офіційна позиція не забариться. Якщо є конфлікт з кількома сторонами – перечитайте всі офіційні позиції, для того, аби скласти повну картину того, хто на чому акцентує свою увагу і як позиціонується відносно ситуації.
• В матеріалах, де є посилання на дослідження, статистичні дані тощо, зверніть увагу, ким надані ці дані. Перевірте офіційні ресурси установи, їхню реєстрацію. Дуже часто у фейкових новинах використовують дані, взяті зі стелі і приписують їх поважним конторам, яких насправді не існує. Або беруть реальні дані реальних досліджень, але подають їх таким чином, як це вигідно.
• Шукайте першоджерела. Дуже легко маніпулювати думкою, посилаючись на закордонні видання «з іменем». Нам здається, що поважні ресурси такого масштабу не можуть обманювати. І справді, Нью Йорк Таймс чи Зюдойче Цайтунг присвячують перевірці інформації багато часу – у великих видань для цього є спеціальні відділи, які наприклад звіряють достовірність фактів в журналістських розслідуваннях. Аж до того, що перевіряють, яка погода була в певний день певного року, бо автор тексту міг написати, що потерпілий послизнувся на льоду на тротуарі, а прогнози погоди показували того дня +16 на термометрі.

Щодо першоджерел, то імовірно на перешкоді стоїть знання мов. Якщо перекласти текст можна завдяки он-лайн сервісам, то скласти правильний запит до пошуковика – це велика частина успіху.

«На сьогодні отримання інформації - справа нехитра, користуватися пошуковиком можуть люди будь-якого віку. Більшість людей реагує на яскраві і провокативні заголовки, ретранслює неперевірену інформацію, навіть не задумуючись про її якість і достовірність. Натомість виважена і свідома позиція щодо того, як грамотно «споживати» інформацію і яких джерел варто уникати, вона формує критичне мислення, а отже такою людиною складніше маніпулювати. Загалом, той факт, що вивчення англійської мови крокує поруч з медіа-грамотністю, є певною мірою символічним. Нерідко сумнівні сайти посилаються на іноземні джерела, а знання мови – ключ до того, аби перевірити першоджерело і зробити висновки самостійно», - говорить голова Громадської організації " Український центр інтелектуального розвитку» Антон Плаксун . Ця організація на громадських засадах допомагає поширювати інформацію про проект ГО « Український центр громадянських ініціатив «Світло », яка відповідає за реалізацію навчальних модулів від української сторони.

Організатори мають намір дати людям інструмент «інформаційного самозахисту», об’єднавши два навчальних модулі в один – проведуть низку тренінгів, під час яких учасників навчать медіаграмотності , але англійською мовою. Цільова аудиторія: люди, які мають базові знання цієї мови і оцінюють їх як середні. По завершенню курсу учасники зможуть покращити навички у спілкуванні та на письмі, а також навчаться вправно користуватися англомовними сайтами та шукати першоджерела.

Антон Плаксун прогнозує, що не менш корисним буде курс і для викладачів, які на різних етапах курсу матимуть змогу прослухати установчі лекції американського викладач-методиста, стипендіата Державного департаменту США, стипендіата програми Фулбрайт. З-поміж іншого в рамках проекту його організатори якнайширше будуть популяризувати різноманітні навчальні платформи, де можна опанувати базові засади медіаграмотності. Йдеться про загальнодержавний проект - масовий відкритий онлайн-курс з медіа-грамотності ( Massive Open Online Course - MOOC) за підтримки Відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні. У Києві буде сформовано три навчальні групи, по дві у Харкові та Одесі, також по одній в Чернігові, Дніпрі, Маріуполі, Краматорську, Херсоні, Хмельницькому, Кам’янці-Подільському, Кропивницькому, Кагарлику, Мелітополі, Миколаєві, Сумах, Конотопі, Тернополі, Бучачі , Вінниці, Луцьку, Житомирі, Запоріжжі та в селі Затурці , що на Волині. Таким чином, проект рівномірно охопить територію фактично усієї країни.

По завершенню курсу як учителі, залучені в процес, так і його слухачі, є вже носіями знань, які вони будуть тиражувати – сподіваються організатори. Крім того, за словами Антона Плаксуна, додаткова мета – дати інформацію щодо тих ресурсів, де можна вчитися медіаграмотності і англійській мові самостійно. «Ми будемо працювати за програмою Coursera.org, але припускаємо, що комусь буде зручніше користатися KhanAcademy.org (засновник цього ресурсу створює цікаві і нетривіальні матеріали, які він спочатку робив для своїх племінників, а тоді несподівано отримав добрий відгук від випадкових людей і вирішив створити свій навчальний сайт), або це може бути FutureLearning.com чи EDX.org . В будь-якому випадку, ми не даємо ключів і алгоритмів, які допоможуть автоматично визначити реальність новини, але ми хочемо стимулювати людей до критичного мислення, аналізувати, співставляти факти. Ну і бонусом до цього – безкоштовне вивчення англійської мови», - додає Антон Плаксун.

Власне, навчальні модулі починаються вже з 19 березня, а всіх охочих долучитися до проекту в якості слухача запрошують зголошуватися за номером +380 95 372 91 79 або писати на [email protected]