Формула рахунку у платіжці за тепло

Вартість одиниці тепла - 1 гігакалорії – розраховується комунальними та комерційними компаніями – постачальниками тепла та гарячої води на основі розрахунків, погоджених з органами місцевого самоврядування та після цього затверджується НКРЕКП.

Ціна на тепло складається з вартості палива та електроенергії, ремонту обладнання та мереж, зарплати персоналу, витрат на інвестиційні програми, втрати, поточні видатки та ін. Якщо котельня модернізована та рівень втрат у мережах мінімальний, то, відповідно, і вартість 1 Гкал  нижча.

Розмір платіжки за тепло визначає не стільки ціна гігакалорії, скільки обсяг споживання.

Обсяг спожитого тепла надавачі послуг – теплопостачальні підприємства - нараховують двома способами:

- за приладом обліку (будинковий або індивідуальний)

- за нормою із врахуванням фактичної температури та тривалості періоду опалювального сезону.

Якщо в будинку відсутні прилади обліку, то послуги мешканці сплачують за опалення згідно із затвердженими нормами. Розрахунок таких нормативів формується на базі усередненого споживання у місті і не враховує стану будинків та енергоощадної  поведінки їх мешканців.

Діряві вікна, незакриті двері чи незасклені вікна під’їздів, надмірні батареї в коридорах  значно впливають на споживання. Утеплені і не утеплені будинки будуть забезпечувати той самий комфорт за дуже різного споживання теплової енергії. Тому платіжки за опалення однакових за площею квартир в різних будинках та ще й з лічильником, і без нього, у одному місті можуть відрізнятися в рази.

Якщо є хоча б загальнобудинковий лічильник, то платіжка за тепло формується виходячи з показників реального споживання тепла пропорційно площі квартири. Відповідно чим краще утеплений будинок, якщо в ньому працює індивідуальний тепловий пункт, є прилади обліку і регулювання,  тим менше він  споживає енергії і менші рахунки за опалення отримують мешканці. Економія на оплаті за опалення може становити до 80%.