Відмороження, як відомо, настає від впливу низьких температур на тканини організму. Особливо небезпечне поєднання високої вологості та рвучкого холодного вітру, за такої погоди можна зазнати відмороження навіть за температури близької до 0°С, якщо, до того ж, мокрі одяг та взуття.
Має значення також пониження опірності організму внаслідок перевтоми, виснаження, кровотечі, голодування, алкогольного сп’яніння. Сприяють відмороженню хвороби судин та периферичних нервів, особливо діабетичні, раніше перенесені відмороження, понижена больова й тактильна чутливість під час різних неврологічних захворювань, тісне взуття, одяг тощо. Найчастіше замерзають пальці рук і ніг, а також ніс, вуха і щоки. Серед усіх випадків холодової травми – найбільше уражень кінцівок, вух, носа.
Категорично не можна «грітися» на морозі алкоголем. При його прийомі відчуття тепла оманливе. Алкоголь розширює судини шкіри і людина набагато швидше втрачає тепло тіла.
Розрізняють два періоди гострого прояву відмороження – дореактивний та реактивний. Дореактивний може тривати від кількох годин до однієї доби. Ділянка відмороження терпне, пече. Шкіра при цьому буває блідою або синявою. Больова та чутливість до дотику знижені. Після нормалізації температури шкіри та відновлення її функції починається реактивний період. Кінцівка теплішає, шкіра червоніє, далі з’являється біль та набряк м’яких тканин.
Існує така класифікація відморожень: І і II ступінь – поверхневі, III та IV – глибокі.
- Відмороження І ступеня виникають від нетривалої холодової дії; порушення кровообігу та живлення мають зворотний характер. Колір шкіри синявий, інколи уражені ділянки набувають мармурового забарвлення. Після зігрівання відновлюється функція кінцівки, больова та тактильна чутливість збережені.
- За відморожень II ступеня утворюються пухирі, наповнені прозорою рідиною. Шкіра навколо них бліда, після зігрівання – рожева із синявим відтінком. Пухирі можуть утворюватися на другий або третій день після обмороження. Після розкриття пухирів на шкірі з’являються виразки, больова та тактильна чутливість зберігаються. Порушений кровообіг відновлюється через кілька днів, епідерміс злущується та через 8-10 днів шкіра набуває попереднього вигляду.
- III ступінь відмороження характеризується розвитком змертвіння шкіри та підшкірної основи. Шкіра уражених ділянок набуває багряно-синявого забарвлення, рано виникають пухирі, наповнені кров’янистою рідиною, больова чутливість відсутня, тактильна також. Через кілька днів з’являється сухе або вологе змертвіння тканин з утворенням демаркаційної лінії, яка відділяє змертвілу тканину від живої. Після відторгнення струпа наступає загоювання із поступовим утворенням виразних рубців.
- Під час IV ступеня відмороження настає змертвіння і глибоких тканин. Шкіра синявого кольору, інколи з мармуровим відтінком, розвивається набряк м’яких тканин. Поступово починається суха або волога гангрена, демаркаційна лінія з’являється через 12-14 днів. З початком відторгнення змертвілих ділянок тканин можуть виникати різні ускладнення: абсцес, флегмона, ос¬теомієліт, тромбофлебіт, тривало незагоювані рани тощо. Відмороження та тривалі переохолодження можуть бути причиною схильності до різноманітних судинних захворювань, виникнення невритів, трофічних виразок.
Перша допомога при відмороженнях найчастіше надається на місці пригоди. Побілілі щоки, ніс, вуха, відігрівають просто на вулиці, розтираючи уражену ділянку коловими рухами. Не слід розтирати відморожених частин тіла снігом, оскільки дрібні крижинки можуть подряпати шкіру, що призводить до інфікування рани та різних ускладнень, тому найкраще розтирати вовняною рукавичкою, хутряним коміром чи сухою фланеллю до почервоніння і появи поколювання.
При відмороженні кінцівок потерпілого переводять у тепле приміщення, дають йому гарячий чай, каву. Взуття та одяг обережно знімають, якщо є можливість, поміщають уражені ділянки тіла у ванну з температурою води 17-18°С. Масажуючи уражену кінцівку протягом однієї години, поступово підвищують температуру води до 32-36°С. Масаж починають від пальців вгору. Під час масажу необхідно потерпілого змушувати ворушити пальцями, щоб швидше відновився кровообіг. За повного відігрівання шкіра стає яскраво-рожевою, з’являється біль. Відморожену ділянку тіла обережно витирають, протирають етиловим спиртом, накладають суху пов’язку, бажано стерильну.
У потерпілих з II ступенем відмороження в умовах лікувального закладу, пухирі обробляють 70% етиловим спиртом, у стерильних умовах видаляють пухирі, на поверхню рани накладають пов’язку з антимікробними засобами.
За тяжких і значних обморожень ІІІ і ІV ступеня уражене місце закривають стерильною пов’язкою і невідкладно транспортують до лікарні.
Тривала дія низької температури на людину може призвести до патологічного охолодження з порушенням функції життєво важливих органів – замерзання. Цьому передують голодування, перевтома, алкогольне сп’яніння та інші несприятливі фактори. Розрізняють три стадії замерзання: адинамічну (температура тіла 30-32°С), ступорозну (температура тіла 20-30°С) та су¬домну (температура тіла нижче 20-30°С).
При зниженні температури тіла нижче 25-22°С спостерігається різко виражене порушення серцевої діяльності, врятувати хворого практично неможливо. Перша допомога полягає у зігріванні хворого в умовах теплого приміщення. Його роздягають та розтирають тіло 70% етиловим спиртом, дають чай або каву, якщо збережений ковтальний рефлекс. Після надання першої допомоги хворого перевозять до спеціалізованого стаціонару.
Усім хворим з відмороженнями обов’язково проводиться профілактика правця