Випускник ПДАТУ здобув звання провідного нападника

Звання провідного нападника у Студентській збірній України на Універсіаді в Тайбеї неофіційно отримав гравець друголігового хмельницького «Поділля» Алішер Якубов. У складі «жовто-блакитних» Алішер відзначився двічі. В одному з матчів Якубов «засмутив» воротаря збірної Італії, а в іншому – змусив капітулювати голкіпера аргентинської команди. Повернувшись до України Алішер Якубов перейшов до команди 1 ліги «Балкани» Одеської області, де вже встиг двічі забити м’яч у ворота суперників. Про власні враження від Універсіади Алішер люб’язно погодився поділитися:

- Алішер, чим для тебе стала Всесвітня Універсіада у Тайбеї? Які враження та спогади ти привіз додому з цих змагань?

- Цьогорічна Універсіада стала визначною подією у моєму житті. Два роки тому я, на жаль, не потрапив у кінцевий список гравців збірної, хоч і був кандидатом на поїздку на Універсіаду у Кванджу. Звичайно, дуже засмутився тоді. Та ці два роки не пройшли марно. Я працював над собою і вірив, що мій час ще прийде. Так і сталося. Радий, цій яскравій події у моєму житті і, що пощастило відчути радість та неймовірну святкову атмосферу Всесвітньої універсіади.

- Будь-які змагання, це, насамперед, ігри. Яка з шести ігор на Універсіаді тобі запам’яталася найбільше?

- Важко відповісти. Для мене всі ігри були цікавими, адже не кожен день випадає нагода грати проти команд Італії та Аргентини, хай і на студентському рівні.

- Як розцінюєш підсумкове сьоме місце на турнірі?

- Хтось може вважати такий результат – провалом. Але я з цим категорично не згоден. Бо будь-яке місце на змаганнях – це копітка праця тренерського штабу і гравців. Сьоме місце – не такий уже й поганий результат, зважаючи на брак досвіду міжнародних змагань у багатьох футболістів.

- До речі, поділись атмосферою, яка панувала у команді? Чи легко було взаємодіяти з партнерами по збірній на полі і у житті?

- Щодо атмосфери, то все було чудово. Мені наш колектив нагадував одну велику родину. Усі старалися виконувати вказівки головного тренера Анатолія Івановича та його помічників. Між гравцями теж склалися добрі стосунки. Можливо трішки не вистачало взаєморозуміння на полі, бо до Універсіади обмаль часу провели разом.

- На твою думку, з чого склався підсумковий результат? Чого не вистачило збірній? Чи могла команда сподіватися на кращий результат?

- Не можу сказати, що заслужили гру у фіналі, але точно могли поборотися за нагороди. На результат, як мені здається, вплинуло декілька факторів. Було дуже важко пристосуватися до місцевого клімату. Заважали спека та висока вологість повітря. Не на користь була й зміна часових поясів.

Звичайно, були й недоліки у грі з нашого боку. Комусь бракувало майстерності в окремих епізодах матчів. У тому ж протистоянні з Мексикою у чвертьфіналі ключовою стала помилка одного з захисників нашої збірної на початку матчу. Хоча я й досі вважаю, що латиноамериканців ми мали перегравати. Втім, були і приємні хвилини на Універсіаді. Збірна двічі перемогла команду Аргентини. В тому, що Аргентина – одна з найфутбольніших країн світу, сперечатися, напевно, ніхто не буде.

- А чим тебе вразив Тайбей та його містяни? Про що згадуватимеш із позитивом?

- Багато про що. Особисто мене вразила гостинність тайбейців, їх відношення до людей, їх щирість, порядність та доброзичливість. Було дуже приємно там перебувати.

- У професійний футбол та до лав Студентської збірної ти потрапив завдяки участі у Студентській лізі України. Який меседж міг би дати тисячам хлопців, які мріють про таку кар’єру?

- Щодня працювати над собою, над недоліками у грі і ніколи не здаватися. І безумовно не забувати мріяти – побувати на такому спортивному заході, як Всесвітня Універсіада, і захищати честь рідної країни. Повірте, це неймовірні відчуття. Бажаю всім, хто хоче потрапити до лав Студентської збірної, фарту та здійснення мрії.