9 міні-оповідань довжиною в 55 слів

Урізноманітнити недільний вечір пропонує редакція сайту "3849.com.ua" пропонує познайомитись із міні-оповіданнями довжиною у 55 слів. 

1. Джейн Орвіс. «Вікно».

З тих пір, як Риту жорстоко вбили, Картер сидить біля вікна.

Ніякого телевізора, читання, листування. Його життя — те, що видно через фіранки.

Йому плювати, хто приносить їжу, платить за рахунками, він не залишає кімнати.

Його життя — пробігаючі фізкультурники, зміна пір року, проїжджаючі автомобілі, привид Рити.

Картер не розуміє, що в оббитих войлоком палатах немає вікон.

2. Лариса Керкленд. «Пропозиція».

Зоряна ніч. Найбільш підходящий час. Вечеря при свічках. Затишний італійський ресторанчик. Маленьке чорне плаття. Розкішне волосся, блискучі очі, сріблястий сміх. Разом вже два роки. Чудовий час! Справжня любов, кращий друг, більше нікого. Шампанського! Пропоную руку і серце. На одне коліно. Люди дивляться? Ну і нехай! Чудове діамантова обручка. Рум’янець на щоках, чарівна усмішка.

Як ні?!

3. Чарльз Енрайт. «Привид».

Як тільки це сталося, я поспішив додому, щоб повідомити дружині сумну звістку. Але вона, схоже, зовсім мене не слухала. Вона взагалі мене не помічала. Вона подивилася прямо крізь мене і налила собі випити. Включила телевізор.

У цей момент пролунав телефонний дзвінок. Вона підійшла і взяла трубку.

Я побачив, як її обличчя зморщилося. Вона гірко заплакала.

4. Ендрю Е. Хант. «Подяку».

Вовняна ковдра, що йому недавно дали в благодійному фонді, зручно обіймала його плечі, а черевики, які він знайшов у сміттєвому баку, абсолютно не тиснули.

Вуличні вогні так приємно зігрівали душу після всієї цієї холодить темряви…

Вигин лави у парку здавався таким знайомим його старечої старої спині.

«Спасибі тобі, Господи, — подумав він, — життя просто чудове!»

5. Брайан Ньюелл. «Чого хоче диявол».

Два хлопчики стояли і дивилися, як сатана повільно йде геть. Блиск його гіпнотичних очей все ще туманив їх голови.

— Слухай, чого він від тебе хотів?

— Мою душу. А від тебе?

— Монетку для телефону-автомата. Йому терміново треба було подзвонити.

— Хочеш, підемо поїмо?

— Хочу, але у мене тепер зовсім немає грошей.

— Нічого страшного. У мене повно.

6. Алан Е. Майєр. «Невезіння».

Я прокинувся від жорстокого болю в усьому тілі. Я відкрив очі і побачив медсестру, що стоїть біля мого ліжка.

— Містер Фуджима, — сказала вона, — Вам пощастило, Вам вдалося вижити після бомбардування Хіросіми два дні тому. Але тепер Ви в госпіталі, Вам більше нічого не загрожує.

Ледь живий від слабкості, я запитав:

— Де я?

— У Нагасакі, — відповіла вона.

7. Джей Ріп. «Доля».

Був тільки один вихід, бо наші життя сплелися в заплутаний вузол гніву і блаженства, щоб вирішити все як-небудь інакше. Довіримося жеребом: орел — і ми одружимося, решка — і ми розлучимося назавжди.

Монетка була підкинута. Вона дзенькнула, закрутилася і зупинилася. Орел.

Ми дивились на неї з подивом.

Потім, в один голос, ми сказали: «Може, ще разок?»

8. Роберт Томпкінс. «У пошуках Правди».

Нарешті в цьому глухому, закинутому селі його пошуки закінчилися. У хатинці біля вогню сиділа Правда.

Він ніколи не бачив більш старої та потворної жінки.

— Ви — Правда?

Стара, зморщена карга урочисто кивнула.

— Скажіть же, що я повинен повідомити світу? Яку звістку передати?

Стара плюнула в вогонь і відповіла:

— Скажи їм, що я молода і красива!

9. Август Салемі. «Сучасна медицина».

Сліпуче світло фар, приголомшуючий скрегіт, пронизливий біль, абсолютний біль, потім тепле, вабливе, чисте блакитне світло. Джон відчув себе дуже щасливим, молодим, вільним, він рушив у напрямку до променистого сяйва.

Біль і темрява повільно повернулися. Джон повільно, насилу відкрив опухлі очі. Бинти, якісь трубки, гіпс. Обох ніг як не бувало. Заплакана дружина.