Дорослим іноді хочеться дати дитині готову відповідь. Так швидше. Підказати, як зібрати конструктор, допомогти вирішити завдання, пояснити чому один варіант правильний, а інший ні.

Але мислення розвивається трохи інакше. Дитині необхідно самому зіткнутися з питанням: «А що буде, якщо я зроблю так?»

І настільні ігри створюють напрочуд багато подібних ситуацій. До того ж ніяких додаткових занять організовувати не доводиться. Можна просто вибрати відповідні настільні ігри для дітей 12-14 років та грати всією сім'єю.

Один хід, а рішень може бути кілька

Уявимо просту ситуацію. Перед дитиною кілька можливих дій.

Можна отримати невелику вигоду прямо зараз. Можна відмовитися від неї та підготуватися до наступного ходу. А можна ризикнути, хоча ніхто не гарантує, що задум спрацює.

Що вибрати?

Для дорослого це звичайна ігрова механіка. Для дитини відбувається досить серйозна розумова робота. Потрібно оцінити ситуацію, згадати попередні ходи, припустити дії суперників та ухвалити власне рішення.

Особливо цікаво, що єдиної правильної відповіді часто взагалі немає.

І це корисний досвід.

Програш теж змушує думати

Дітям хочеться перемагати. Втім, дорослим також.

Але саме невдала партія іноді приносить більше користі, ніж легка перемога.

Чому мій план не спрацював? Де суперник отримав перевагу? Що можна було зробити інакше?

Якщо не перетворювати поразки на трагедію, дитина поступово починає аналізувати власні дії. А потім з'являється знамените: «Давайте ще раз, тепер я зрозумів!»

Це вже не просто бажання відігратися. Дитина сформувала нову гіпотезу і хоче перевірити її на практиці.

Різні ігри тренують різні способи мислення

Необов'язково шукати коробку з величезним написом «розвиваюча».

Наприклад, у Dobble потрібно швидко помічати деталі та перемикати увагу. Dixit змушує шукати асоціації та дивитися на одну ілюстрацію з різних точок зору.

У Каркасоні дитина поступово вчиться оцінювати варіанти та планувати розміщення елементів. Ticket to Ride пропонує будувати маршрути, враховувати обмежені ресурси та змінювати плани, якщо суперник виявився швидшим.

Є кооперативні настілки, де потрібно обговорювати рішення усією командою. Тут з'являється ще одна важлива навичка: не просто вигадати свій варіант, а й пояснити іншим, чому вона може спрацювати.

Не варто перетворювати гру на другий урок

Напевно, це найважливіше правило.

Якщо після кожного ходу запитувати: «Яку навичку ми зараз розвинули?», задоволення швидко зникне.

Цінність настільних ігор якраз у протилежному. Дитина думає не тому, що дорослі попросили потренувати логічне мислення. Йому просто хочеться виграти, виконати завдання, розгадати загадку чи побудувати найкращий маршрут.

А пам'ять, увага, уява, здатність планувати та приймати рішення працюють десь на тлі.

Іноді корисно взагалі не підказувати

Коли дитина збирається зробити явно не найвдаліший хід, дорослому складно промовчати.

Але іноді варто дозволити йому спробувати.

Нехай рішення виявиться помилковим. Натомість воно буде власним. А через кілька ходів дитина зможе побачити наслідки і в наступній партії вчинити інакше.

Можливо, саме тому хороші настільні ігри залишаються цікавими набагато довше, ніж звичайні розвиваючі вправи.

Вони не пояснюють дитині, як правильно думати.

Вони постійно дають йому нові причини думати самостійно.