Великий відсоток звернень громадян до управління юстиції стосуються оформлення спадщини. Саме тому сьогодні ми зупинимось на окремих моментах спадкування.
Почнемо з основного – місце відкриття спадщини. Згідно законодавства місцем відкриття спадщини, а отже і місцем заведення спадкової справи, є останнє місце проживання спадкодавця, тобто, померлого. В даному випадку мова йде саме про місце офіційної реєстрації, а не про фактичне проживання, оскільки законодавець передбачає, що місце реєстрації має бути там, де особа проживає. Тобто, якщо особа проживала та померла у місті Хмельницькому, але офіційне місце реєстрації було, наприклад, у м. Шепетівка, оформлення спадщини спадкоємці будуть здійснювати саме у м. Шепетівка. Якщо ж місце реєстрації померлого невідоме, оформлення спадщини буде відбуватися за місцезнаходженням нерухомого майна (будинку, квартири, земельної ділянки) або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – за місцезнаходженням основної частини рухомого майна (автомобіль, грошові вклади, цінні папери тощо).
Враховуючи особливість правового режиму тимчасово окупованої території та зони проведення антитерористичної операції, до законодавства були внесені зміни щодо місця відкриття спадщини, коли спадкодавці проживали та були зареєстровані на території Автономної Республіки Крим чи Донецької (Луганської) областей. В цьому випадку місцем заведення спадкової справи буде місце подання першої заяви спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні цього майна, або вимоги кредиторів. А місцем подання першої заяви може бути будь-який населений пункт на території України, обраний спадкоємцями, де є нотаріус.
Тепер щодо суб‘єктів, які мають право оформлення спадщини. До 2009 року правом оформлення спадщини були наділені лише державні нотаріуси. З червня 2009 року державні та приватні нотаріуси зрівняні в повноваженнях. Отже, на сьогоднішній день заведення спадкової справи та наступну видачу свідоцтва про право на спадщину може здійснити будь-який нотаріус (як державний, так і приватний) на території того нотаріального округу, де було останнє місце реєстрації спадкодавця. Слід мати на увазі, що передача спадкової справи від одного нотаріуса до іншого законодавством не передбачена. Тобто, той нотаріус, який заведе спадкову справу, буде надалі завершувати процес оформлення спадкових прав.
Окремо зупинимось на оформленні спадщини посадовими особами органів місцевого самоврядування. Дійсно, з 1 січня 2016 року на законодавчому рівні сільські ради набули право видачі свідоцтв про право на спадщину. Але така можливість буде реалізована на практиці лише за наявності кількох умов. По-перше, посадова особа, уповноважена на оформлення спадкових прав, повинна мати вищу юридичну освіту та досвід в галузі права не менше трьох років. По-друге, така особа протягом року проходить стажування у державній нотаріальній конторі чи приватного нотаріуса та складає іспит зі спадкового права. По-третє, крім кадрової існує технічна сторона питання, оскільки мова йде про необхідність проведення швидкісного інтернету та обладнання приміщення потужною комп‘ютерною технікою для належного функціонування Єдиних та Державних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України. Зауважимо, що можливість надання таких послуг в сільській місцевості безпосередньо мала би в першу чергу зацікавити голів об`єднаних територіальних громад.
Багато питань виникає у громадян стосовно оплати послуг нотаріуса при оформленні спадщини. Законом України "Про нотаріат", зокрема, ст. 19 передбачено, що державні нотаріуси за вчинення нотаріальної дії справляють державне мито, розмір (ставки) якого передбачені декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" та єдині для всієї території України. За надання додаткових послуг правового та технічного характеру стягується плата, розмір якої встановлюється окремо в кожній області наказом відповідного управління юстиції. Інформація щодо оплати послуг нотаріуса повинна бути розміщена на інформаційних стендах у кожній державній нотаріальній конторі. За здійснення нотаріусами відповідних перевірок та реєстрацій в єдиних та державних реєстрах, а також наступна реєстрація права власності на спадкоємця окремо стягується плата (адміністративний збір) відповідно до встановлених розмірів.
Слід наголосити, що оплата послуг державного нотаріуса здійснюється лише шляхом безготівкового розрахунку перерахуванням визначеної суми коштів на визначений рахунок. Щодо оплати послуг приватного нотаріуса, то згідно ст. 31 вищезгаданого Закону все вирішує домовленість між сторонами. Але оплата послуг приватного нотаріуса не може бути меншою від розміру ставки державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії.
Бобрик Тетяна
