Гнів - це здатність відчувати сильний негативний стан. Виділяють такі робочі стани гніву:
- роздратування;
- незадоволенння;
- поганий настрій;
- невдоволення собою;
- розчарування;
- образи;
- заздрість;
- гординя.
Гнів - це всі негативні емоції, що ми знаємо.Розглянемо деякі міфи про гнів та агресію у дітей:
- Агресія у дитини ознака поганого виховання. Виховання впливає, але не є прямим фактором прояву гніву чи агресії у дитини.
- Якщо перетерпіти дитячу агресію - вона пройде. Кожний прояв гніву - це як цеглинка із "будиночка зла", що формує та збільшує його. Фрази: "Ну покричи…", "Позлись, позлись…" дають дозвіл дитині на те, що оточувати себе негативним простором - нормально.
- Агресія - це захисна реакція, бажання привернути увагу, демонстративність. Прямого зв’язку немає, інколи, дитина агресує, бо їй неприємно, боляче: "Я агресую на біль, або на того, хто біль вчиняє".
- На будь-яку силу знайдеться інша сила, агресію ефективно придушувати агресією.Залякування, маніпуляції, жорсткі покарання створюють дистанцію між дитиною і близькими дорослими, втрачається довіра та відчуття безпеки.
Часто ми використовуємо гнів для досягнення власних цілей, як інструмент отримання бажаного. Памʼятайте, що дорослі своїм гнівом притягують дитячий гнів, таким чином, дозволяючи дітям проявляти агресію. Важливо, розвивати у дитини чутливість до початку гніву: помічати гнів; усвідомлювати, що це гнів; керувати ним.
Адже, агресія та гнів притуплюють чутливість. Дитяча агресія - це, як "обгортка" цукерки, ми не бачимо, що саме турбує дитину. Головне, зрозуміти, що ж ховається під цією "обгорткою" та пропрацювати це.
