Особистий простір Віоліни Ситнік

Спецтема від "3849.com.ua" - "Знайомі незнайомці". Журналісти сайту будуть знайомити читачів із творчим масивом Кам'янця-Подільського, щоб імена тих, які відомі далеко за межами міста або й країни були відомі у рідному краї.

Ім’я кам’янчанки Віоліни Ситнік відоме далеко за межами нашого маленького міста. Можливо, ви раніше читали її матеріали в місцевій пресі, адже довгий час Віоліна працювала журналістом. Наразі вона працює держслужбовцем, та про неї варто знати дещо більше. Віоліна Ситнік – автор книги "Особистий простір", співавтор "Балачки про все на світі", "Теревені аж до ранку", "Теплі історії" та ін. Тож знайомтеся з письменницею.

Віоліно, що про тебе варто знати читачеві?

Перш за все те, що я сама шалена читачка. Обожнюю читати, смакувати кожним словечком, шукати потаємні змісти та прихований підтекст, і дуже часто мені доводиться робити нелегкий вибір, чи сьогодні почитати щось чуже, чи створити щось своє; те, що я трепетно ставлюся до книжок, із нетерпінням чекаю новинок, полюю за автографами та знижками в книгарнях, відвідую презентації та ловлю тоді кожне слово автора, тому цілком ймовірно, що ми десь-колись перетнемося в одних і тих самих локаціях. А ще я вкладаю у свої твори душу, і якщо вони не на реальних подіях, то це не означає, що все описане я не пережила-вистраждала у своїх думках. Я хвилююся за долю своїх книжок і, звісно, хочу сподобатися, хоч і розумію, що всім не вгодиш. А, взагалі, я звичайна людина – щодня готую їсти, займаюся хатніми справами, ходжу на роботу  і мрію нарешті виспатися.

Письменництво - натхнення чи щоденна праця?

Це важка рутинна щоденна праця. Справа в тому, що оповідання можна написати за один ривок, керуючись виключно натхненням. А от із романом так не вийде. По-перше, це кропіткий процес, коли ти прописуєш кожен епізод, користуючись заздалегідь складеним планом,  маєш не заплутатися в зовнішності героїв, їхній мотивації та вчинках, маєш постійно тримати читача в напрузі, а для цього треба ой як постаратися, бо на сторінках книжки все виглядає легко й органічно, і лише сам автор знає, скільки нервів і душевних сил туди вклав. Тому для мене натхнення – це як апетит – приходить під час їжі.

Фото: Фейсбук

Твій особистий простір – це…?

Це те, чого мені нині зараз катастрофічно не вистачає.  Мені інколи конче необхідно залишитися наодинці із самою собою, визначити, де я є і куди рухаюся, чи щаслива, чи все в моєму житті складається так, як би я хотіла. Не люблю, коли лізуть у душу нахабно і в брудних черевиках, коли нав’язують власну волю, банально, але терпіти не можу, коли навіть у чергах дихають у потилицю чи нависають у маршрутках. Вважаю, що наші люди ще й не навчені берегти свій та поважати чужий особистий простір. Може, це й не така глобальна проблема, але інтроверти мене зрозуміють.

Чи заробляють письменники в Україні?

Звісно, заробляють. На каву і тістечко вистачає. Скажу навіть більше: письменники ще й на роботу ходять! А вже там заробляють! Все це, звичайно жарти, хоча не сперечатимуся, дехто живе виключно  гонорари від книжок, я поки що до ти щасливчиків не належу. Але ж пишеш не заради грошей, а тому, що маєш, що сказати.

Фото: Фейсбук

Хто сформував твій читацький і письменницький смак?

Не кривитиму душею, якщо скажу, що кожна прочитана книжка. Просто деякі навчили, як треба писати, а інші - як не варто. Щодо читацького смаку, я й досі не впевнена, що він у мене такий, яким варто пишатися. Просто мені іноді подобаються такі речі, які в інших викликають, м’яко кажучи, подив. Але на те ми й люди, щоб бути різними, хіба ні?

Як поєднати роботу і письменницьку творчість?

Якби зі мною хтось поділився цим секретом, була б вдячною. Будь-яку роботу важко поєднувати з творчістю, особливо, коли приходиш додому змучений, і мрієш тільки про відпочинок. Здебільшого, я пишу на вихідних та у відпустці. Щастя, коли вдається попрацювати серед тижня в один-два вечора. Хотілося б якось інакше, але поки так. Раніше я себе цим картала, та потім зрозуміла, що в мене свій шлях, не схожий ні на чий інший. Я рухаюся у своєму темпі і зі своєю швидкістю. Головне, щоб це приносило радість.

Привідкрий завісу нової книги.

Це мій перший роман. Я завжди била себе в груди, що залишуся письменницею, яка писатиме виключно малу прозу. Та коли я написала оповідання, поставила в ньому крапку і зрозуміла, що питань залишилось набагато більше, ніж відповідей, тоді просто продовжила писати. Було важко. Часто хотілося кинути, бо герої поводилися інакше, ніж я задумала, і вели мене зовсім в інший бік. Зараз роман у видавництві, над ним чаклують професіонали, і я з нетерпінням чекаю того моменту, коли отримаю книжку в руки. Якщо ж тебе цікавить, про що він, то це красиве міське фентезі (принаймні я собі так визначила). Не хочу відкривати всіх карт, але скажу так: мій роман не про боротьбу добра і зла, як може здатися на перший погляд, а про боротьбу світлого і темного, що відбувається щодня і в кожному з нас, і про нелегкий вибір між тим, що легше, і тим, що правильно.

Читайте також:"Електрик з душею художника: Роман Байрак про творчі пошуки та методи самовдосконалення"