Свято Андрія Первозваного: християнський погляд та сучасність

Апостол Андрій був з роду єврейського, з Віфсаїди галілейської, рибалка, брат Апостола Петра. Спочатку він був учнем Іоанна Хрестителя. Як тільки Предтеча, поглянувши на Ісуса, що проходив поблизу, сказав: «Ото Агнець Божий!», Андрій пішов за Ісусом і став Його першим учнем. Він тому і названий Первозванним. Коли Ісус проходив біля моря Галілейського, то Петро і Андрій ловили рибу. Господь їх покликав за Собою, сказавши: «Ідіть за Мною. Я зроблю вас ловцями людей» (Матв. IV, 18 — 19). 
Андрій займає почесне місце серед 12 Апостолів. Христос дав апостолам владу над нечистими духами, щоб їх виганяли вони, щоб оздоровлювали всіляку неДугу та неміч всіляку (Матв. X, 1). Поміж чотирьох Учнів Господа Андрій удостоєний Його довіри слухати Його пророцтво про майбутню долю Церкви і світу (Марк. XIII, 3 — 5). 
Зіславши на апостолів Духа Святого, Ісус Христос разом з іншими апостолами дав Андрію владу прощати гріхи (Іоанн. XX, 23). Слово Боже Андрій проповідував у багатьох країнах Азії та Європи. Для проповіді Євангелія він здійснив три подорожі. Перша подорож була в Антіохію Сирійську, в Тіану,в Синоп. З Синопа Первозванний прибув у Амасію, що на березі Понта; відвідав також Трапезонт, звідти попрямував до Іверії, а далі в землю Парфян і повернувся до Єрусалима на свято Пасхи. 
Після празника П’ятидесятниці святий Апостол Андрій вирушив у свою другу подорож для проповіді Євангелія і побудови церков. З Єрусалима він знову прибув у Антіохію Сирійську, далі у Ефес, Лаодикію, Нікею, де Апостол Андрій пробув два роки і багатьох язичників навернув до віри Христової. Потім попрямував до Нікомідії, звідти відплив морем у віфанське місто Халкидон, відвідав Іраклію і Амстриду, в якій залишався тривалий час, просвіщаючи багатьох світлом Євангелія. 
Із Амастриди прибув у місто Харакон. Далі поплив до Синопа. З великим успіхом проповідував віру Христову в Неокесарії, дістався міста Самосата у Вірменії, звідти повернувся в Єрусалим на Пасху. Із Єрусалима Андрій Первозванний вирушив у третю і останню свою подорож для навернення в Христову віру язичників та іудеїв. Прибув в Едес, відвідав Сванетію, дійшов до Осетії, звідки рушив до Абхазії і зупинився в місті Севасті (Сухумі), потім морем дістався землі Джієстов. Далі відвідав приморське місто Воспор (Керч). Прямуючи вздовж південного берега Тавриди, відвідав Феодосію, а далі рушив до Херсонеса. 
Припускають, що Апостол Андрій поплив по Дніпру в Скіфію. З описів письменників III ст. Іполита і Оригена відомо, що Первозванний Апостол відвідав місця, де згодом виник Київ. Літописець Нестор оповідає: «Бачите гори ці, — сказав Апостол своїм учням, — на цих горах засяє благодать Божа і буде велике місто і багато церков буде споруджено Господом». На місці, де перебував Апостол, він поставив хрест, де зараз стоїть церква Апостола Андрія Первозванного. Від гір київських Апостол Андрій дійшов до озера Ільменя. Повернувшись у Херсонес, святий Андрій знову відвідав Воспор, звідти переплив Понт і втретє побував у Синопі, де вже утвердилось християнство. Далі він відвідав Візантію. Там він рукоположив єпископа Стахія, одного з 70 учнів Христових. З Візантії Первозванний прибув у фракійське місто Іраклію і там багато язичників навернув до віри Христової. Потім Апостол Андрій утвердив віру християнську в Пелопоівесі і в ахейському місті Патрах. Тут начальник області злий язичник Егей, побачивши, що багато язичників стали вірити в Христа, в тому числі і його дружина, кинув Апостола Андрія до в’язниці. Та в’язниця для нього стала храмом, куди сходились християни послухати рятівне слово Андрія. Тоді Егей засудив Андрія Первозванного до страти розп’яттям на хресті. 
Оскільки хрест, на якому він був розп’ятий, мав форму літери X, він називається хрестом Апостола Андрія. Два дні тривали страждання Андрія, він же до самої смерті продовжував навчати людей, що юрмились біля хреста. 30 листопада 70 р. після Р. X. Апостол Андрій помер. Пресвітери і диякони ахайські поховали святе тіло Первозванного й описали історію його мук в невеликому посланні, яке збереглось до наших часів. Цар Константій, довідавшись від одного священика про мощі Апостолів Андрія і Луки, організував їх перенесення в храм святих Апостолів. 
У 355 р. мощі Андрія Первозванного були перенесені в храм святих Апостолів і покладені між гробницями святого Євангеліста Луки і святого Тимофія — учня Апостола Петра. Від часу перенесення мощей святого Апостола Андрія Первозванного пам’ять про нього почали святкувати 30 листопада ще урочистіше. В IV ст. святі отці Григорій Богослов, Іоанн Золотоуст, Прокл та інші прославляли Первозванного в своїх проповідях. У V ст. Анатолій Константинопольський, у VII - Андрій Єрусалимський, у VIII ст. Іоанн Дамаскін, Герман Константинопольський та інші написали багато хвалебних пісень, які й нині співають у Православній Церкві на честь святого Андрія Первозванного. 
8 травня 1208 р. за часів хрестоносців мощі Первозванного були перенесені до Італії в місто Амальфи. Голова Андрія Первозванного за імператора Царгорода Константина перенесена до Риму, де вона і зараз знаходиться у Ватіканській базиліці святого Апостола Петра. 
Частину мощей святого було передано в Росію. У московському Успенському соборі зберігається кисть правої руки його, яку приніс в благословіння царю Михайлу Федоровичу від вселенського патріарха Парфенія архімандрит Солунський Галактіон. Частина мощей була прислана як священний дар Святійшому Синоду з Єрусалима, нині вони зберігаються в срібному ковчезі в Синодальній палаті. 
Велика прихильність стародавніх християн до Апостола Андрія зберегла в переказах для нащадків його зовнішній вигляд: він був великого зросту, трохи згорблений, ніс мав орлиний, очі випромінювали благодать, брови, волосся і бороду мав густі. Так само, як західні християни з особливою довірою звертаються до Апостола Петра, котрому вони приписують заснування Церкви Римської, східні християни з особливою любов’ю вшановують Андрія Первозванного, який обійшов кордони Православної Церкви. 
13 грудня в Константинополі патріарх з 12 архієреями служить урочисту літургію, яка буває чотири рази на рік: на Пасху, Різдво Христове, на П’ятидесятницю і — на Андрія. 
В день пам’яті Андрія Первозванного Церква прославляє його: «Тебе, Первозванного, знайшов Христос, як найкращого тайнослужителя, Андрію Славний, що повеління Його щиро по всьому світу проповідував, облітаючи, як на крилах, просвітив громади народів і сподобив нашу землю своїм завітанням і благовістям Христовим, ублагай Господа, щоб подав нам велику ласку». 

Ворожіння на Андрія

Хоча Андрія Первозванного і релігійне свято, але з давнини повелося, що дівчата ворожили на долю, кохання в ніч з 12 на 13 грудня. Колись святкування відбувалось у хаті молодої вдови, яка і допомагала дівчатам проводити всі обряди. Також, до них на свято Калити заходили і хлопці. 

На сьогодні таких традицій вже не знайдеш, максимум - це збереться компанія з дівчат, яким цікава їх доля, які й проведуть цю ніч для себе в гаданнях. Ось такими ворожіннями ви матимете змогу зайнятись вдома, навіть, наодинці.

Як дізнатися ім’я нареченого

В ніч на 13 грудня також можна дізнатися ім’я свого судженого, – покладіть собі під подушку мішечок з чоловічими іменами. На окремих папірцях попросіть подруг написати11 імен, а один папірець залишіть порожнім. Вранці витягніть один з них. Яке ім’я випаде – таке й матиме ваш майбутній чоловік. А якщо ви витягнули порожній папірець – доля бажає залишити його ім’я в таємниці.

Також кажуть, що в ніч ворожіння треба вийти на вулицю й запитати ім’я першого зустрічного чоловіка…так і буде називатися ваш майбутній чоловік.

Побачити нареченого в дзеркалі

Якщо у вас міцні нерви, можна поворожити, виглядаючи судженого в дзеркальному коридорі. Для цього потрібно взяти два дзеркала і поставити їх так, щоб утворився коридор. У ньому-то і повинен з’явитися майбутній наречений. З двох сторін потрібно поставити по свічці. Хоча екстрасенси не рекомендують ворожіння з дзеркалами, адже ви намагаєтеся потрапити в паралельні світи, але ми розуміємо, що цікавість сильніше страху.

Ворожіння на любов

Для цього, у ніч на Андрія усамітнися в кімнаті, щоб тобі ніхто не заважав. Подумай про те, яких змін ти хочеш в особистому житті – вийти заміж, зустрічатися з гідним чоловіком, бути коханою або бути вільною.

Візьми мисочку та насип туди пшениці, потім опусти в неї каблучки – золоту, срібну, з дорогоцінним каменем, просту. Перемішай із пшеницею, зробивши так, щоб каблучки не було видно.

Заплющ очі, ще раз подумай про потаємне – і тягни каблучку. Попалася срібна – зустрінеш другу половинку, золота – одержиш запрошення вийти заміж, із камінчиком – будеш кохана, проста – шукатимеш свою долю.

Гадання на рік заміжжя

Візьми п’ять невеликих листочків і напиши на них роки, починаючи з наступаючого і далі та приклей їх на стелю над власним ліжком з допомогою власної слини. Після цього можеш спокійно лягати спати. Який із років залишився висіти над твоїм ліжком і стане роком твого заміжжя.

Чого не можна робити перед гаданням

Головне пам'ятайте, що ворожіння не є християнським звичаєм, тому до нього потрібно готувати старанно, щоб не накликати на себе біди чи ще якихось нечистот. Якщо ви збираєтесь у цю ніч дізнатись своє майбутнє, то вам не можна їсти нічого м’ясного, тільки хліб і воду. Але найголовніша умова – щоб у цей день усі близькі родичі були ситі. Ворожать тільки дівчата або жінки. До і після гадання потрібно мовчати, поки не настане ранок.