Радіофобія: чи варто боятися мобільного випромінювання?

Загалом будь-яка фобія пов’язана з ірраціональним, неконтрольованим страхом або зі стійким почуттям надмірної тривоги. Причини виникнення таких психологічних станів ще недостатньо вивчені, але вже точно відомо, що фобії шкідливі для людини. Неначе іржа, вони підточують здоров’я, змушують концентрувати увагу на об’єкті, який дратує, чи навіть боятися. Якщо людина виявляється нездатною подолати такий стан і він є тривалим, наслідки бувають фатальними.

Можна так поринути в безодню остраху й передчуття, що знадобиться психіатрична допомога чи з’являться тяжкі хвороби, які виникають під впливом негативних емоцій. Отже ставитися до фобій варто серйозно, щоб незрозуміла тривога або роздратування на перетворилися на хронічну проблему, яка нищить тіло чи психіку людини.

Упродовж тривалої історії людство часто-густо стикалося з виникненням станів, які схожі на фобії. Це переважно пов’язано з прогресом, коли поява чогось нового спочатку викликала побоювання або навіть відторгнення. Але з плином часу й після ознайомлення з принципами роботи того чи іншого дива техніки ці стани швидко долалися.

Пригадаймо, наприклад, першу реакцію публіки на синематограф. Картина «Прибуття поїзда» викликала справжню паніку. Люди вибігали з зали, і лише переконавшись, що їхньому життю нічого не загрожує, поверталися на свої місця. У середньовічній Європі вважали, що за будь-якою технічною новацією «ховаються» потойбічні сили, і талановитих винахідників, учених, інженерів часто переслідували або й спалювали. Проте від цих нісенітниць, які спочатку попсували багатьом людям чимало нервів, сьогодні залишилися тільки іронічні спогади.

Саме до таких ірраціональних, тобто в буквальному сенсі нерозумних, острахів належить і радіофобія. Вона мала різні «обличчя». Дехто боявся тривалих розмов за допомогою мобільних телефонів, адже вони «плавлять» мозок, а дехто не носив їх у кишенях штанів, бо вони «крадуть» чоловічу силу. Але в сучасному світі таких диваків не залишилося. Однак, як свідчать певні події, з’ясувалося, що навіть через 36 років після появи першої мережі мобільного зв’язку є люди, які бояться стільникових антен. Або, якщо говорити мовою професіоналів, базових телефонних станцій.

Найлегше було б звинуватити таких людей у технічному невігластві або просто взяти їх на сміх. Але такими діями психологічну напругу не зняти, проте легко викликати образу чи агресію. Тому спробуємо разом розібратися в суті тих залишків радіофобії, які ще можна зустріти в нашій країні. А для того, щоб розвіяти хворобливі острахи, немає кращих ліків, ніж знання. Отже далі— лише точні факти.

На сайті Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) можна знайти висновки щодо впливу базових телефонних станцій. Окремо зазначимо, що це відносно свіжий звіт, він датований 2015 роком. Так от, у цьому звіті чітко сказано, що радіохвилі базових станцій за своєю природою— це електромагнітні поля. І на відміну від іонізівної радіації (гамма-променів або рентгенівського випромінювання) вони не викликають у людському організмі порушення хімічних реакцій або молекулярних зв’язків. Тобто, кажучи простіше, за даними ВООЗ, радіохвилі не сприяють виникненню онкологічних захворювань чи якихось інших тяжких хвороб. На відміну від тютюнокуріння, яке спричиняє хвороби не тільки в самого курця, а й у тих, хто перебуває поруч із ним і дихає небезпечним димом. Або пестицидів, нітратів, нітритів, які використовуються в сільському господарстві, належать до канцерогенів і викликають ушкодження й мутації в клітинах.

Тим часом у всіх державах, де є мобільний зв’язок, діють санітарно-гігієнічні норми щодо його устаткування. Цими нормами, зокрема, встановлюється й максимально допустимий рівень випромінювання. В Україні це 10мкВт/см², так само, як у Болгарії, Польщі, Італії, Литві. До речі, це найвищий рівень контролю у світі. Наприклад, у Великій Британії, Франції, Німеччині, Чехії, Іспанії гранично допустимий рівень випромінювання базової станції майже в десять разів вищий і становить 900мкВт/см², а в США— 1000мкВт/см².

Тому, з огляду на висновки ВООЗ, Кабінет Міністрів України минулого року виключив базові телефонні станції з переліку екологічно небезпечних об’єктів. Зважаючи на це, сьогодні не передбачено оформлення санітарних паспортів на такі станції. Але державний контроль за тим, як вони працюють, збережено. Його здійснюють спеціалісти лабораторних центрів Міністерства охорони здоров’я України. Саме вони регулярно вимірюють електромагнітне поле.

Важливо, що всі будівельно-монтажні роботи й роботи з уведення в експлуатацію нових базових телефонних станцій чітко регламентуються українським законодавством. Просто до відома: щоб збудувати нову станцію, потрібно одержати купу дозвільних документів у відповідних інстанціях. Так, за інформацією директора з розвитку й підтримки телекомунікаційної мережі Київстар Володимира Кабаненка, на кожен об’єкт розробляється пакет проектної й дозвільної документації відповідно до вимог чинного законодавства України. Зокрема, робочий проект, який містить спеціальний розділз оцінкою впливу на навколишнє середовище. За своїм змістом цей документ не відрізняється від санітарного паспорта.

Після завершення будівництва й збирання всіх дозвільних документів органи Державної архітектурно-будівельної інспекції видають компанії Декларацію про готовність базової станції до експлуатації.

Тож якщо підійти до питання базових станцій спокійно й неупереджено, то причин для хвилювання не виявиться. Бо жодних фактів щодо шкідливості для здоров’я мобільної мережі, доведених науковими дослідженнями, просто не існує. А от якщо зв’язку немає, особливо в потрібний час чи в невідкладній ситуації, це дійсно катастрофа. У світі це добре розуміють, тому всіляко допомагають розвитку мобільної індустрії. І Україна, на щастя, не виняток.

Справжня турбота про своє здоров’я й самопочуття близьких полягає в здоровому способі життя, відкритості до нового та психологічній рівновазі. Особливо там і тоді, коли реальних причин для занепокоєння немає. І в цьому нас переконують Всесвітня організація охорони здоров’я та висновки вчених.