14:00, 14 грудня 2016 р.

Країна речей

Речовий ринок – країна специфічна: йдеш лише за парою шкарпеток, як тільки проходиш декілька яток, починаєш розуміти, що тобі потрібна ще шуба, брюки, якась кофтинка, футболка, черевики і не просто пара шкарпеток, а ціла пачка у якій штук десять.

Бо ж справжній українець краще купить той десяток, за сто гривень, аніж придбає одну за одинадцять. Це ж яка економія! Аж одна гривня на парі! Що ж тої однієї пари? А як зносяться або утвориться дірка? Це ж заглянув у шафу, а у тебе ще цілих дев’ять. І замість того, щоб витратити червонець, ти викладаєш з гаманця жовтеньку купюру з Тарасом Шевченком. І ти задоволений, як слон, і продавець має гарний настрій.

Напевно люди, які торгують, знають якісь секретні психологічні прийоми або навчились талановито переконувати пересічного покупця. Це й недивно, адже майже кожен другий, який працює на речовому ринку має вищу освіту. Серед них є люди за спеціальністю психологи, вчителі, інженери і навіть лікарі. Адже після закінчення університету не завжди йдуть працювати тим на кого вчилися. Мрії іноді не збігаються з реальністю, тому може вам і трапилась продавчиня-психолог.

Країна речей, фото-1

 Аби заробити декілька тих купюр, які вирішують більшу частину проблем у житті звичайної людини, продавці змушені мерзнути при температурі, яка вже спускається далеко вниз після позначки нуль або смажитися на нестерпному сонці. Кожного дня вони виконують марудну, монотонну працю. Як цар міста Корінфа – Сізіф, який вічно котив на круту гору важкий камінь. Як тільки камінь торкається вершини гори, він виривається з Сізіфових рук і летить у прірву. Тоді цар сходить за ним, і все починається спочатку. Так і продавці на речовому ринку: приходячи на базар, починають розклади всі речі на полиці, столи, вішати на гачки, а вкінці робочого дня вони все те збирають назад, щоб завтрашній день розпочався так само.

У Радянському Союзі осіб, яких ми сьогодні називаємо звичайними продавцями, кликали спекулянтами, а справу, якою вони займалися – спекуляцією. У країнах соціалізму скупка і перепродаж товарів чи інших предметів з метою наживи, вважалася економічним злочином і суворо каралося законом. Нині на базарі можна придбати речі і з Китаю, з Туреччини, з країн Європейського Союзу, майже все згідно з законом. Майже…

Країна речей, фото-2

Але якщо уважно розглянути інший бік медалі, то речовий ринок – це місце, де людина навіть не з досить високими статками може дозволити собі вдягтися, як кажуть у народі, з-під голки. Не всі мають заробітну платню, щоб купувати речі модних світових брендів у блискучих скляних бутиках. Середньостатистична родина лише може прогулятися величезним торгівельним центром і просто подивитися через скло на одяг, де акуратно пришита бірка з назвою відомого дизайнера. А на звичайному ринку за декілька тисяч гривень можна і дитину до школи зібрати і самій вдягнутися та взутися. 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#речовийринок #продавці #ціни #одяг
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити

Коментарі

Оголошення
live comments feed...